У Харківському національному театрі опери та балету ім. М.В. Лисенка/Схід Opera ввечері 25 квітня відбулася прем’єра опери-кабаре “ТГШ. Подорож у часі”.
Вона зібрала повний зал, квитки на суботню виставу також розпродані, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Молодий Шевченко постає перед глядачами у шкіряному фраку та джинсах, він улюбленець жінок в аристократичних салонах, бунтівний поет і художник, учасник гучних пиятик у товаристві “мочимордів”. І геній, і пропащий, що “п’є все, що горить”.
Емоційно глядачі відреагували на епізод з “москалем” і “смертю”, остання спершу нагадала зачіскою одну відому українську політичну діячку, а коли пообіцяла “дати табачку”, зірвала оплески. Тут автори вистави посилаються на офорт митця під назвою “Казка” (1844), який Шевченко підписав так: “А видкиля и куди богь несе Господа москалю?.. – Изъ самой расъи идемъ на тот светъ, судариня смерть… а табачок истинно Лубенскій…”.
Другий акт опери, присвячений сьогоденню, короткий і дуже динамічний: символічний Шевченко у 2014-му на Майдані, далі – надзвичайно емоційний реальний відеоряд осені 2022-го: українські військові у звільненій Балаклії на Харківщині зривають російську пропаганду, а під нею на білборді – слова Тараса “Борітеся – поборете!”. Потім уже згаданого “москалика” на сцені настигла справедлива кара.
“За основу взято твір Ґео Шкурупія (недописаний роман “Мочиморди”, – ред.), але це зовсім нове лібрето. Ми запозичили оцей мотив подорожі в часі і додали ще й наші дні. Ті самі теми, той самий ворог, боротьба за свободу, імперія, яка хоче позбавити нас права писати і малювати – це ж та сама історія, що відбувається зараз у Харкові та всій Україні. І, звісно, Тарас Григорович – богемний митець. Бурхливий, харизматичний, у нього закохувалися, він усім морочив голову. Це не той дядько в кожусі, якого показують у школі із закочуванням очей. Я багато з учителями спілкувалася, коли керувала сайтом “Освіторія”, і сучасні учителі добре знають, яким був Шевченко, але все одно викладають стереотипно, зручними стереотипами, нав’язаними нам радянською пропагандою. А ми маємо відкрити його по-новому. Він і бешкетує, і пиячить, і творить, і кидає виклик, і розмірковує”,
Творці опери у коментарях Укрінформу зауважили, що намагалися показати Шевченка людиною зі своїми пристрастями та бажаннями, модним чоловіком, популярним поетом свого часу, в якого закохувалися панночки та котрого хотіли приймати у своїх маєтках аристократи.
“Я вважаю, що це дуже важливий і потужний проєкт, і те, що він реалізується саме в Харкові, особисто мене дуже надихало. У Харкові зараз неймовірна енергія. Місто себе завжди любило, але зараз воно по-новому себе розуміє. Ворог хоче, щоб у нас взагалі не було своєї культури, але саме тут, саме зараз про головного нашого митця Тараса Григоровича Шевченка – опера! Повноформатна, повнокровна українська культура”,
Також вона відзначила, як знаково, що опера створена у Харкові.
“Мені хотілося представити Шевченка живою творчою людиною, якою він, власне, і був. Ми виховувалися в пафосному сприйнятті цієї особистості, і це навіть дещо відштовхувало від нього людей, які зверталися до його поезії і щиро хотіли її полюбити. Взагалі для мене була орієнтиром рок-опера “Ісус Христос – суперзірка”. Коли інша подача героя. Паралель із Шевченком-пророком очевидна”,
Композитор Золтан Алмаші зауважив, що під час роботи відчував морально-етичну відповідальність.
“Ми мріяли зробити таку виставу ще до пандемії COVID-19, планували, але не думали, що втілимо саме під час війни. Подалися на грант УКФ, виграли, у стислий термін, бо так прописані умови, були написані лібрето та музика. Почали репетирувати – було багато питань, було цікаво, як складеться музика, бо вона, наче Тік-Ток – короткими сценами. Весь час були на зв’язку, записували, кидали один одному”,
Партитура опери була створена за фінансової підтримки Українського культурного фонду, розповів режисер Армен Калоян.
“Бачте, вся ця вистава про пунш, дівчат, вірші і рок-н-ролл (сміється, – ред.). Тому в нас алюзії на “Плаксія” деякою мірою. Я взагалі люблю всілякі інтеграції сучасного та минулого”,
Художником проєкту став дизайнер Костянтин Пономарьов. Молодого Шевченка він зробив схожим на Джонні Деппа в образі місцевої зірки рок-н-роллу, красунчика Вейда Вокера з фільму “Плаксій” (цей зухвалий герой умів пустити одну сльозу, від чого шаленіли дівчата).
“Для нас дуже важливо, що ми дійсно зробили повноцінну прем’єру в такий час. Думаю, нам треба створити якийсь гастрольний варіант, бо гастрольний потенціал у виставі ми бачимо – не лише в нашій країні, але і в країнах Європи”,
У Харкові “ТГШ. Подорож у часі” ще даватимуть 18 травня.
Надалі оперу хотіли б представити в інших містах і за кордоном.
