Максим Коломієць
Балет-притча на I дію
Жанна Чепела
25/10/2024
0 год. 50 хв.
Адреса проведення: м. Харків, вул. Сумська, 25 (службовий вхід до театру з боку Саду Шевченка)
- Про виставу
- Постановники
- Виконавці
- Фотогалерея
- Новини
Цей проєкт народився раптово – і все у ньому було неочікуваним! Спочатку композитор Максим Коломієць написав музику, зовсім не розраховуючи на те, що вона стане частиною сценічного твору. Просто виплеснув свої емоції, свою реакцію на те, що відбувалося з усіма нами останнім часом. Частину цього циклу він виклав в інтернет – там її і знайшла давня шанувальниця його творчості, режисерка нашого театру Жанна Чепела.
І буквально «заразилася» нею, піддавшись гіпнотичному впливу мелодії. Це й була та найперша драконяча пісня, що полонила й викликала перші, ще зовсім смутні образи…
Невдовзі магія цієї музики захопила цілу творчу команду: балетмейстерку Антоніну Радієвську, fashion-дизайнера Костянтина Пономарьова… Разом придумали неочікувані повороти сюжету філософської притчі про дивовижних істот – драконів. А коли поділилися своїми ідеями з автором, виявилося – все придумане абсолютно резонувало з тим, що вклав він у свою музику. І це також було неочікуваним! Поступово викристалізовувалася своєрідна історія, яка не просто не відпускала своїх творців, а ніби сама змушувала авторів майбутньої вистави рухатися вперед: знаходити нетрадиційні рішення у пластичному малюнку образів, у вирішенні візуальної складової. І кожен, хто долучається до цього дивовижного дійства, сповна відчуває його гіпнотичну силу.
В одному з безмежних всесвітів народилися дракони. Із самого початку вони мали рівні можливості, але різні долі. Кожен із них, як і кожна жива істота, прийшов у цей світ, не знаючи, яким він буде. Світ відкривався їм поступово, через дотики, звуки, відчуття. Досліджуючи його, вони водночас відкривали й себе.
Серед цих драконів були Тіамат і Анінотна. Їхній шлях почався, як у всіх: перші кроки, перші спроби зрозуміти, ким вони є у цьому дивному світі. Вони відчували себе частиною чогось більшого, але весь час намагалися знайти власний шлях. Зрештою, вони зробили важливий вибір – жити з відкритими очима. Дивитися вгору, бачити зірки, а не просто блукати, сліпо тримаючись за землю, як це робили інші.
Ці дракони залишалися Сплячими – істотами, які вирішили не бачити зірок і рухалися хаотично, не усвідомлюючи своєї сили. Але Тіамат і Анінотна вирішили інакше. Тієї миті, коли вони зробили свій вибір, світ змінився для них, набув нового сенсу. Споріднені душі знайшли одна одну, і їхні серця почали битися в одному ритмі.
Разом Тіамат і Анінотна почали будувати свій всесвіт – всесвіт мрій і надій. Але Сплячі – ті, хто залишався у темряві і хаосі – не помічали зусиль закоханих і руйнували все, що вони будували. Врешті-решт натовп Сплячих розділив Тіамата і Анінотну, і Тіамат пішов за цим натовпом. Їхній маленький всесвіт розсипався.
Якийсь час Сплячі захоплювалися талантами Тіамата. Йому подобалося це захоплення, він спокусився владою над ними, їхньою покорою. Через це він і втрачає власну особистість, своє обличчя і стає для Сплячих нецікавим. Вони залишають Тіамата. Анінотна спостерігала за цим, розуміючи, що нічого не може змінити.
Коли її всесвіт був зруйнований, Анінотна усвідомила – їй потрібно починати все спочатку. Вона занурилася в себе, пройшла через внутрішню трансформацію і відродилася заново. Її нова сила привернула увагу Сплячих, але вона йшла далі своїм шляхом, зберігаючи власне обличчя. Тим часом Тіамат, покинутий усіма, шукав те, що поверне його до життя, але не міг нічого знайти.
Коли Тіамат і Анінотна знову спробували відновити свої стосунки, перед ними постала стіна минулого – стіна претензій і болю. Вони намагалися повернути те, що було втрачено, але їхні взаємні звинувачення не давали їм почути одне одного. Зрештою зрозуміли: зраджену довіру не повернути. Їхні шляхи розійшлися.
Колишні закохані почали будувати нове життя, окремо один від одного. Але кожен новий досвід виснажував і розчаровував, залишаючи їх із відчуттям, що бракує чогось справжнього. Вони відчули, як спорожніли їхні душі.
Опинившись на краю прірви, Тіамат і Анінотна зневірилися, їх захльостували хвилі відчаю. Але навіть у найтемнішої миті, коли чорний сніг падав з небес, у них залишився внутрішній стрижень, який і допоміг їм поступово відродитися.
Знову знайшовши себе, Тіамат і Анінотна зустрілися поглядами. Вони зрозуміли, що їхня любов ніколи не згасала і кинулися назустріч одне одному, долаючи всі перешкоди.
Сплячі більше не мали влади над ними. Після всіх випробувань, втрат і болю, закохані знову були разом, ставши єдиним цілим. Ще ближчі, ніж раніше, Тіамат і Анінотна йшли у нове майбутнє, а Сплячі отримали шанс розпочати все спочатку.
