Харківський національний академічний театр
опери та балету ім. М.В. Лисенка / Схід ОПЕРА

Гала Балет. До 100-ліття ХНАТОБ імені М.В. Лисенка
31 січня 2025р.

Шановні колеги, запрошуємо вас на брифінг керівників театру з нагоди початку серії урочистих заходів до святкування 100-річного ювілею ХНАТОБ імені М.В. Лисенка!

Брифінг відбудеться в захисному укритті (Лофт Сцена) Харківського національного академічного театру опери та балету імені М.В. Лисенка / Схід Опера,
вул. Сумська, 25, м. Харків, 31січня 2025р., о 16:30

В брифінгу візьмуть участь:
– Ігор Тулузов, генеральний директор – художній керівник, заслужений діяч мистецтв України
– Дмитро Морозов, головний диригент, заслужений діяч мистецтв України
– Армен Калоян, головний режисер, заслужений діяч мистецтв України
– Антоніна Радієвська, художня керівниця балетної трупи, заслужена артистка України

По закінченню брифінгу ви зможете відзняти кадри з урочистого концерту Гала Балет. Чекаємо вас на службовому вході театру.

Контакти: Лариса Абаньшина, +38(050) 702-64-42, abansinalarisa2@gmail.com

Сьогоднішній «Гала Балет» відкриває серію концертів, присвячених 100-літньому ювілею ХНАТОБ імені М.В. Лисенка, першого національного театру опери та балету, що був заснований у Харкові 3 жовтня 1925 року. Відзначаємо і ще кілька пам’ятних дат – 245 років проведення у нашому місті першої музично-театральної постановки (1780) та 150 років появи першої будівлі для музично-театральних постановок (1875).

Перші згадки про музично-театральне видовище у місті датуються останньою третиною 18 століття. З 29 вересня до 7 жовтня 1780 року граф Петро Румянцев-Задунайський, місцевий генерал-губернатор, до юрисдикції якого входили харківська та курська області, проводив пишні святкування з приводу заснування у Харкові намісництва. Саме в ці дні в місті і була показана перша вистава – причому саме балетна. Видатний театральний діяч Григорій Квітка-Основ’яненко наводив розповіді про відставного соліста імператорського балету Іваницького, який зібрав трупу з 12 артистів. «Згадували про цей веселий для Харкова час, – зазначав класик, – із захопленням розповідали про одну з танцівниць, «малярівну» (дочку маляра), яка полонила всіх відвідувачів спритністю та легкістю в танці».
До другої половини ХІХ століття Харків неодноразово відвідували оперні трупи, зокрема й італійські. І до середини 1870-х років інтерес харків’ян до музичного театру зріс настільки, що вони захотіли насолоджуватися постановками не час від часу, а більш-менш постійно. І в грудні 1874-го (за новим стилем – у січні 1875-го) відомий оперний артист, режисер та антрепренер Фердинанд Бергер за підтримки мецената Володимира Пащенка відкриває першу стаціонарну будівлю, спеціально призначену для музичних постановок. Проіснувала вона, на жаль, недовго, але відтоді в місті з’являється постійний потік оперних антреприз. Оперні вистави доповнювалися танцювальними дивертисментами, хоча постійної балетної трупи у ті часи не існувало.
Музичний театр харків’яни відвідували охоче, і невипадково, що саме тут проходили гучні прем’єри творів фундатора українського професійного музичного мистецтва Миколи Лисенка – «Утопленої», «Чорноморців», «Різдвяної ночі»…
З балетом впродовж певного часу справа була трохи гірша – але й тут на обрії з’являлися і цікаві виконавці, і колективи, як оце варшавська трупа Моріса Піона. На початку XX-го століття ситуація поступово починає налагоджуватися. У Харкові неодноразово бував, влаштовуючи неординарні, ефектні балетні видовища батько всесвітньо відомого танцівника Вацлава Ніжинського Томаш Ніжинський, сам відомий танцівник і хореограф. Щоразу поставлені ним балети й дивертисменти задавали високу планку, підштовхуючи містян дбати про розвиток хореографічного мистецтва. А те, що градус інтересу до нього значно підвищився, підтверджує і той факт, що у цей період завдяки танцівниці, балетмейстерці та викладачці Наталії Дудинській-Тальорі в Харкові з’являється перша балетна школа.
Деякі її вихованці увійшли і до трупи першого національного театру опери та балету – як його називали, Столичної опери. В перші роки тут побувало чимало неординарних постановників – Микола Фореггер, Касьян Голейзовський, Євген Вігільов, Павло Вірський та багато інших. Театр став потужним центром українського авангарду та, незважаючи на ідеологічний диктат, сміливо вписав свої постановки в європейський контекст. Спочатку яскравого національного матеріалу для постановок у театру не було – написання масштабних оперно-балетних творів потребує певного часу. Але вже до кінця 1920-х такими авторами, як Михайло Вериківський, Борис Яновський були створені перші українські балети «Пан Каньовський», «Ференджі», які швидко потрапили на сцену.
З перенесенням столиці до Києва і значним погіршенням політичної ситуації ера балетних експериментів завершилася. На довгі роки класичний напрямок став домінуючим. Тим не менш, театр намагався ніколи не втрачати орієнтації на високий професіоналізм творчого складу, на яскраву образність вистав, на пошук і експеримент.
Новий сплеск творчої активності відбувся в балетній трупі в 1960 роки, коли на зміну досвідченим майстрам Ользі Байковій, Віктору Литвиненку до театру прийшла плеяда яскравої балетної молоді, переважно випускників Київського хореографічного училища – Світлана Коливанова і Теодор Попеску, Любов і Леонід Маркови… Відтоді рівень харківського балету починає стрімко зростати, імена провідних солістів стають відомими усій країні. А невдовзі завдяки Світлані Коливановій, Теодору Попеску, Наталії Ржевській у Харкові починають формуватися структури різнорівневої професійної хореографічної освіти, виникає і починає стрімко розвиватися харківська балетна школа. Сьогодні на сцені театру працюють в основному її вихованці.
Останнє десятиліття ознаменоване новим злетом театру взагалі та його балетної трупи зокрема. Наш колектив став членом Європейської оперної асоціації – «Opera Europe» (2019), розвивав перспективні методи роботи з глядачами, приваблював публіку неординарними постановками. Великий резонанс викликали балети «Містерії Пандори» на музику Ріхарда Вагнера (2019), створений Антоніною Радієвською, «Спартак» Арама Хачатуряна у постановці Георгія Ковтуна (2020).
Від початку повномасштабного вторгнення балет розділився – дехто залишався у Харкові, інші разом з частиною трупи виїхали в гуманітарний тур «Європейський шлях», що тривав понад два роки. Де б не побували харківські танцівники, всюди їх приймали із захватом. У Франції, країнах Балтії глядачі стоячи аплодували балетній трупі нашого театру. Завдяки туру балетним артистам вдалося зберегти хорошу творчу форму в найскладніші часи, коли у прифронтовому Харкові театрально-концертна діяльність була заборонена.
Влітку 2024 року, коли у будівлі ХНАТОБ вже кілька місяців працювала нова безпечна сцена Loft Stage, трупа знову об’єдналася. І першою прем’єрою, випущеною вже у жовтні, став балет-притча «Драконячі пісні» М. Коломійця у постановці Антоніни Радієвської. Вистава зацікавила глядачів незвичною сучасною хореографічною лексикою, своєрідним сюжетом, нетрадиційним оформленням сцени. Тиждень тому під час стріму з харківської Loft Stage на паризький Reid Hall нашім танцівникам стоячи аплодували і мешканці французької столиці. Проведення стріму стало свідченням того, що, незважаючи на випробування війни і складну ситуацію в місті, де тривають постійні обстріли, колектив Харківської опери продовжує працювати над новими постановками та просувати український культурний продукт на міжнародному рівні. Українське мистецтво вкотре довело свою життєздатність і уміння знаходить відгук у серцях людей в усьому світі.