Цього дня публіка до зали прийшла в передчутті дивовижного видовища. І можна впевнено сказати, що її очікування справдилися.

Перед глядачами постала картинка з якогось іншого виміру і музика посилювала цей ефект. На їхніх очах народжувалися та опановували реалії життя неймовірні істоти.

Затамувавши подих, зачаровані космічною музикою, глядачі спостерігали за тим, що відбувалося на сцені. Хореографічна мова цього балету, хоч і дещо незвична для поціновувачів класики, у поєднанні з костюмами виконавців та електронною графікою вражала своєю виразністю.

Фінальна сцена вистави була настільки проникливою, сповненою такої потужної сили почуттів, що в багатьох присутніх навернулися сльози. Любовне адажіо у виконанні заслуженої артистки України Антоніни Радієвської (Анінотна) та Олексія Мирошниченка (Тіамат), де почуття прорвали всі кордони і нарешті об’єдналися їхні душі та тіла, було вражаюче еротичним і вишуканим, сповненим глибоких емоцій. Це – як ствердження вічної любові та життя.

Довгі овації та море квітів, вигуки «браві» та «молодці» – так висловлювали присутні свої враження від побаченого. Деякі з них зізнавалися, що надто швидко промайнув час вистави і їм дуже не хотілося «винирювати» з тієї атмосфери.

На своїй сторінці у Фейсбуці одна з глядачок написала, що на невеличкій сцені, у залі-сховищі прифронтового Харкова, при постійних звуках сирен, регулярних «прильотах» народився прекрасний, абсолютно новий творчий проєкт.