Лео Деліб
Балет на III дії
Артур Сен-Леон та Шарль Нюїттер за новелою Ернста Теодора Амадея Гофмана «Піщана людина»
01/12/2008
(оновлення вистави 01/12/2021)
2 год. 30 хв.
- Про виставу
- Постановники
- Дійові особи та виконавці
«Коппелія» Лео Деліба – один з тих чарівних творів, які не втрачають свого шарму й через століття. Вистава однаково припаде до душі і дорослим, і дітям. У ній завдяки персонажам-лялькам і віртуозним танцям живих героїв розкривається яскравий, винахідливий та повний несподіванок фантастичний світ загадкового майстра ляльок Коппеліуса.
З моменту прем’єри в далекому 1870 році цей балет обов’язково присутній в афіші кожного театру, де поважають класику. Успіх «Коппелії» забезпечувався тим, що авторам лібрето вдалося вилучити зі зловісного, наповненого містицизмом літературного першоджерела (новели «Піщана людина» Е. Гофмана) комічний і простодушний сюжет, в центрі якого сварка і примирення закоханих. Звичайно ж, як і в будь-якому творі, що претендує на звання «класики жанру», в «Коппелії» можна знайти чимало нашарувань: і оду жіночій винахідливості, і повчальну історію про те, що зовнішня краса не головне, і цікавий театральний атракціон з людьми, які зображують ляльок. Але насправді у балеті переважає не зовнішнє. Адже Л. Деліба, саме завдяки «Коппелії», називають реформатором балетної музики: такої витонченості, багатства мелодій і ритмів, досконалого інструментування в балеті до нього не було.
Дія I
Дія відбувається в невеличкому містечку на Галичині на межі XVIII – XIX століть.
Площа у маленькому привітному містечку на Галичині. Тільки один будинок відрізняється від інших – туди старий Коппеліус не пускає нікого. Щоранку на його балконі нерухомо сидить гарна дівчина із книгою в руках, а потім красуня зникає. Усі називають її Коппелією. Сванільда підозрює свого нареченого Франца в тому, що він таємно милується красою незнайомки. І дійсно, зазвичай нерухома Коппелія раптом вітає його.
Площу заповнює юрба городян. Бургомістр зібрав їх, щоб повідомити про завтрашнє свято Дзвону, на якому він збирається роздати дівчатам придане та з’єднати пари наречених. Чи будуть Сванільда та Франц у числі щасливих обранців? Сванільда дорікає нареченому. Франц намагається виправдатися, але це не переконує дівчину. Їхній шлюб під загрозою! Засмучений, Франц йде геть, а Сванільда танцює з подругами.
Настає ніч, юрба розходиться. У цей час Коппеліус виходить з будинку, ретельно замикаючи оселю, але ключ випадає з його кишені. Це помічають подруги Сванільди, які на чолі з нею крадькома входять у загадковий будинок. З’являється Франц із великою драбиною. Він хоче спробувати щастя й побачити Коппелію зблизька. Але Коппеліус повернувся в пошуках ключа і, побачивши відчинені двері, входить у будинок.
Дія II
Майстерня Коппеліуса. Тут знаходяться кілька ляльок-автоматів: мавр, самурай, іспанка, звіздар, лицар, П’єро… Входять дівчата зі Сванільдою. Вони із цікавістю розглядають фігури, які спочатку їх так лякали.
Сванільда знаходить Коппелію. Дівчата підходять ближче й переконуються в тому, що чарівна незнайомка – лялька! Вони сміються над тим, що так обманулися. І, торкаючись якихось пружин, примушують рухатись усіх ляльок-автоматів, аж поки в майстерню не вбігає розлючений Коппеліус. Дівчата тікають, а Сванільда ховається, переодягнувшись у вбрання ляльки, і таким чином залишається непоміченою. Але саме у цей час через вікно до оселі все ж потрапляє Франц. Коппеліус зупиняє його і допитує.
Юнак зізнається, що закоханий у Коппелію. Коппеліус наливає йому вина й примушує випити. Франц засинає. Майстер ляльок у захваті. Він вирішує відняти душу у юнака, щоб передати її Коппелії. І, здається, досягає мети. Коппелія рухається! Вона навіть танцює. Її погляд тепер жвавий та виразний. Вона радіє життю, розквітає.
У цей час приходить до тями Франц, намагаючись згадати, що з ним було. Коппеліус змушує Коппелію повернутися на місце й ховає її за фіранкою. Але його Коппелія знову стає нерухомою. Сванільда ж, яка з успіхом виконувала роль ляльки, тікає із Францем. Коппеліус залишається серед зіпсованих автоматів, які продовжують рухатися, немовби знущаючись зі свого хазяїна.
Дія III
На площі починається освячення Дзвона. Зараз має відбутися і церемонія одруження. Франц і Сванільда миряться.
У цей час з’являється Коппеліус, котрий прийшов скаржитися й шукати захисту: хто заплатить за його зіпсовані ляльки? Сванільда, яка щойно одержала придане, пропонує отримані гроші Коппеліусу, але Бургомістр готовий розплатитися сам.
Починаються веселощі, танці, які символізують прагнення городян до мирної праці… Коппеліус показує нову ляльку, яка вправно виконує завчені рухи. Але Франц нею вже не цікавиться. Хіба можна порівняти лялькову красуню з живою, завзятою дівчиною?
