Адольф Адан
Балет на III дії
Жуль-Анрі Вернуа де Сен-Джордж і Жорж Мазільє за мотивами однойменної поеми Джорджа Гордона Байрона
27.09.2025
27/04/2013
2 год. 20 хв.
- Про виставу
- Постановники
- Дійові особи та виконавці
- Фотогалерея
- Новини
«Корсар» – блискучий балет на пригодницьку тему з життя корсарів, написаний композитором Адольфом Аданом через п’ятнадцять років після «Жізелі». Пізніше до «Корсара» увійшли музичні номери, створені Лео Делібом, Рікардо Дріго та Цезарем Пуні. Загалом музика цього балету відрізняється істинно французькою витонченістю, гарним смаком і яскравістю зображувальних моментів.
Вважається, що сюжет «Корсара» пов’язаний з однойменною поемою Джорджа Гордона Байрона. Насправді, лібретисти Жуль-Анрі Вернуа де Сен-Джордж і Жорж Мазільє придумали історію, досить далеку від першоджерела, взявши з нього лише деяких героїв. Ось основна драматична лінія, яку було обрано ними для балету: невільницю Медору, викрадену корсаром Конрадом, за допомогою обману та зради повертає собі її власник Ісак Ланкедем і продає паші Сеїду. Корсар, закоханий у дівчину, разом з друзями проникає в палац паші на березі Босфору, звільняє полонянку й тікає з нею на кораблі, який потрапляє у бурю і розбивається. Медора та Конрад рятуються, діставшись берега.
Варіантів хореографії за всю сценічну історію цього балету було доволі, хоча за основу більшість балетмейстерів бере ті, що сформувалися у перших постановках Ж. Мазільє, Ж. Перро та М. Петіпа.
Перша версія «Корсару» у Харкові, тодішній столиці України, була представлена балетмейстером Михайлом Мойсеєвим 4 березня 1926 року, в перший же сезон першого українського академічного театру опери та балету. Завдяки нестримній фантазії художника Анатоля Петрицького вистава вийшла воістину феєричною. А вже за п’ять днів харків’яни змогли почути музику балету, який транслювала створена незадовго до цього перша українська радіостанція, що розташувалася саме в оперному театрі.
Нинішня версія балету, запропонована Андрієм Літвіновим, відрізняється віртуозним втіленням духу поетичного першоджерела у пластичних образах, виразними масовими й ансамблевими сценами.
Дія I. Ринок
Ринкова площа східного міста. Сюди зі своїм ватажком Конрадом приходять корсари. Хазяїн ринку невільників Ланкедем розхвалює свій «товар»… Його вихованка, невільниця Медора, відрізняється рідкісною красою й умінням очаровувати своїми танцями. Конрад захоплений дівчиною. Медора відповідає йому взаємністю. Побачивши їх разом, розлючений Ланкедем уводить свою вихованку.
У супроводі почту на ринку з’являється Сеїд-паша. Він обирає невільниць для свого гарему. Але «товар» Ланкедема йому не до смаку, і він, незадоволений, збирається покинути ринок. Тоді торговець виводить наперед Медору. Сеїд-паша у захваті від неї та готовий купити дівчину. Господар невільниці просить величезні гроші, але Сеїд-паша на все згодний. Приголомшена Медора кидається до Ланкедема, втім гроші для нього дорожчі за дівчину. Тоді вона просить захисту у Конрада. Конрад з корсарами рятують її, захоплюють Ланкедема з невільницями та вирушають у море.
Дія II. Грот корсарів
Корсари задоволені багатствами, захопленими у купців. На честь врятованих красунь вони влаштовують свято. Дівчата милуються танцями корсарів. Медора, відповідаючи на прохання Конрада, танцює з ним. Корсари захоплені красою обраниці свого ватажка. Дівчата просять Медору умовити Конрада відпустити їх додому. Той погоджується, але Бірбанто та інші корсари незадоволені. Вони вимагають залишити невільниць на острові. Виникає сварка. Конрад все ж наполягає на визволенні дівчат. Разом з Медорою вони проводжають їх на берег.
Ланкедем, користуючись сум’яттям, вирішує потихеньку втекти. Проте Бірбанто і корсари помічають це. В обмін на свою свободу торговець пропонує допомогу в помсті Конраду і дає корсарам снодійне зілля. Зраділий Бірбанто посипає зіллям квіти і вимагає, аби Ланкедем передав букет Конрадові. Підступний Ланкедем віддає квіти Медорі, а дівчина передає їх коханому на знак вдячності за порятунок подруг. Конрад засинає, а корсари викрадають Медору. Опритомнівши, їхній ватажок присягається знайти подругу та визволити її.
Дія III. Палац Сеїда-паші
Сеїд-паша милується красою Гульнари. Доглядач гарему, щоб догодити вельможі, виводить танцювати одалісок. Дівчата утворюють чудовий «живий сад». Його окрасою стає Медора. Сеїд-паша у захваті!
Під виглядом паломників у палаці з’являються корсари. В одному з них Медора впізнає Конрада. Обравши момент, корсари звільняють дівчат та в азарті грабують палац паші. Вбігає Гульнара, переслідувана Бірбанто. Вона шукає захисту і знаходить його у Конрада. Медора впізнає в Бірбанто свого викрадача і повідомляє про це коханому. Колишній друг ватажка корсарів спростовує її звинувачення, але дівчина вказує на його руку – вона поранила зрадника, коли захищалася від нього. Конрад вбиває Бірбанто і зникає з палацу разом з Медорою і корсарами.
Вночі на кораблі корсари святкують щасливу втечу свого ватажка і його коханої. Наближається буря. Корсари не спроможні врятувати корабель, і він гине. Медора і Конрад дивом рятуються: нарешті вони щасливі та вільні.
