Ріхард Вагнер
Балет-пророцтво на II дії, 5 картин з прологом та епілогом
Антоніна Радієвська
Олександр Чепалов, доктор мистецтвознавства, професор, заслужений діяч мистецтв України
23/02/2019
1 год. 40 хв.
- Про виставу
- Постановники
- Дійові особи та виконавці
До композиції увійшли симфонічні фрагменти опер Р. Вагнера «Парсіфаль», «Летючий голландець», «Тристан та Ізольда», «Зігфрід», «Золото Рейна», «Тангейзер», «Заборона кохання», а також фрагменти симфонії Р. Вагнера До мажор, його увертюр «Фауст» та «Христофор Колумб». У І дії балету виконується частина Великого урочистого маршу, створеного Р. Вагнером до 100-ліття незалежності США (1876).
Сюжет міфу про прекрасну Пандору, відкриту нею скриньку та жахіття, що сталися після цього, відомі усім. Харківські митці представили власну версію античної історії, для втілення якої ідеально підійшла музика великого німецького композитора Ріхарда Вагнера. Здебільшого через те, що в основі його творів лежать саме міфологічні сюжети, просякнуті глибоким філософським змістом. А сьогодні він має ще й неочікувано гостру актуальність. Адже світ дійсно опинився на межі катастрофи, ніби у ньому з’явилося зло, випущене зі скриньки Пандори.
У виставі багато цікавих хореографічних рішень, яскравих масових сцен, ансамблів та сольних номерів, в яких поєднується класична хореографічна лексика з елементами танцю-модерн і театру тіней. Костюми та сценографія вражають розмахом і винахідливістю, а використаний в спектаклі відеоконтент створює особливу атмосферу постапокаліптичного світу. Те, що міф про Пандору не втрачає актуальності з часів античності, доводить, що людство дуже погано вчиться на власних помилках. Але творці вистави дивляться в майбутнє оптимістичніше і наполягають на тому, що Надія (яку символізує головний герой, коханий Пандори хоробрий Ельпіс) залишається завжди.
«Неймовірно, вражаюче, надзвичайно, неперевершено» – так публіка висловлювала свої враження після перегляду балету «Містерії Пандори» у Театрі імені Павола Орсага Гвездослава в Братиславі. Це була перша балетна вистава нашого театру, що відбулася у рамках гуманітарного туру «Європейський шлях» у столиці Словаччини. Артисти наче й не танцювали, а насправді жили тими емоціями, які переживала батьківщина та кожен українець. Аналогії були настільки потужними та перегукувалися із нинішньою ситуацією, що у глядачів – а зал був переповнений – наверталися сльози.
Пролог. Свято Вогню на планеті Земля. Олімп. Часи античності.
Побачивши незалежність людей від богів, Зевс вирішує зібрати усі негоди, хвороби, нещастя і як помсту наслати їх на людей. Для цього він за допомогою Гефеста створює божественної краси дівчину на ім’я Пандора і кладе усі страхіття світу в дорогоцінну Скриньку. Тепер усе готово для виконання підступного задуму.
Дія I Планета Земля. Наші дні.
Народ святкує відкриття еллінського фестивалю. У різних куточках площі виступають актори. Серед глядачів з’являється дуже красива дівчина – Пандора. Вона з цікавістю розглядає те, що відбувається. Багатий Антиквар зі своїм підмайстром несуть дорогоцінну Скриньку, яка займає центральне місце на площі і привертає загальну увагу. Але незабаром Скринька, за допомогою Антиквара, немов починає підпорядковувати людей своїй волі, відволікаючи їх від видовища. Тоді актори пропонують самим городянам взяти участь у своїх виставах. Вибір падає на Пандору, і вона охоче погоджується.
Розігруючи любовну сцену, Пандора і молодий актор Ельпіс настільки захоплені, що по-справжньому закохуються один в одного. Навіть ті, кого відволікла Скринька Антиквара, милуються їхнім дуетом. У атмосфері свята виникає всепоглинаючий дух кохання.
Антикварові не подобається, що він не може більше управляти натовпом, тоді він поміщає Скриньку між Пандорою та Ельпісом, тим самим приковуючи увагу Пандори до магічного предмету. Ельпіс намагається відвернути увагу Пандори від нього, але хитрий Антиквар зі своїм підмайстром зомбують дівчину, щоб саме вона відкрила магічну Скриньку. Як тільки вона трохи відкриває кришку, зі Скриньки з’являються усі жахи земного існування, які можна тільки уявити. Антиквар і його підмайстер тріумфують. Злісний намір здійснено. Примари розбігаються, і місто накриває пітьма.
Дія II
Картина 1
Під впливом Фурій і примар, люди готові перейти на сторону злих сил, аби вижити у страшному світі пітьми.
Пандора винить себе в скоєному, адже це саме вона відкрила Скриньку. Ельпіс всіляко заспокоює її, і на обличчі Пандори розквітає посмішка надії. З’являється Гектор. Він готовий очолити повстання проти Фурій і закликає за собою Ельпіса і товаришів. Але сили зла тільки причаїлися, вони готові на все. Починається нерівна боротьба, в якій люди гідно протистоять примарам. Фурії хапають Пандору. У надії врятувати кохану, Ельпіс кидається на допомогу, він звільняє Пандору від злих сил, але сам гине. Гектор надто пізно приходить на допомогу, і сам потрапляє в лапи Фурій. Нажахані люди розбігаються, Пандора залишається одна.
Навіть час немов уповільнює свій біг. У тиші чути плач Пандори за своїм коханим. Усе застигло відразу, і тільки Пандора та Душа Ельпіса височіють над землею. Але Фурії знову напоготові. Вони зганяють на площу дівчат, серед них і Пандора.
Картина 2
Поневолених дівчат приводять у будинок терпимості. Антиквар не лише великий інтриган, але також любитель жінок і плотських втіх. Для себе він обирає Пандору і всіляко намагається добитися її ласки, але Пандора неприступна. Тоді він вирішує взяти її силою, але отримує міцний ляпас. Антиквар наказує Підмайстрові віддати Пандору на поталу Фуріям.
Картина 3
Пандора знесилена, вона страждає від безвиході, але до неї повертається світлий образ коханого, який знову вселяє в її серце надію.
Побачивши це, Антиквар знову насилає на Пандору Фурій, намагаючись позбавити Пандору надії. І сам перетворюється на монстра, побороти якого самотужки неможливо. Здавалося б, результат сутички зрозумілий, але в мить, коли Монстр готовий завдати вирішального удару, дух Ельпіса немов торкається душі Пандори, і в її руках з’являється священний вогонь. Тепер в її серце знову повернулася надія на краще. Монстри не витримують випробування вогнем, Гектор і його друзі заганяють духів назад, у Скриньку. Але багатьом з них вдається сховатися.
Картина 4
Знову світить сонце, життя наповнилося яскравими барвами. Люди знову веселяться, гуляють і продовжують радіти життю. Зло, вади, хвороби доки зачаїлися. Гектор веселиться з друзями-переможцями та їхніми подругами. Лише Пандора виглядає самотньою, згадуючи Ельпіса, що подарував їй надію.
Народ настільки захоплений святом, що не помічає, як серед натовпу виникає Підмайстер. Він хапає Скриньку і кудись зникає.
Епілог
На планеті Земля, неподалік від Олімпу, самотньо сидить Антиквар. У руках його заповітна Скринька. Він обмірковує новий підступний план. Адже зло рано чи пізно обов’язково повинне себе проявити. Проте дух Ельпіса вже наближається до Пандори – вона має завжди бути напоготові, і цього разу не допустити, аби Скриньку хтось розкрив.
