Микола Лисенко
Опера
Михайло Старицький за однойменною п’єсою Івана Котляревського
Виконується українською мовою
10.05.2023
01/03/1983
(оновлення вистави 01/05/1998)
2 год. 10 хв.
- Про виставу
- Постановники
- Дійові особи та виконавці
- Фотогалерея
«Наталка Полтавка» М. Лисенка за п’єсою І. Котляревського – це класична історія кохання та вірності, з якої і розпочався український театр ХІХ ст. В основі опери доволі простий та невигадливий сюжет, що тепер знайомий кожному школяреві. Українська дівчина Наталка доведена до відчаю, адже вона змушена стати нареченою заможного пана Возного. Але раптом повертається з далеких мандрів її коханий Петро і незламна сила щирих почуттів призводить до щасливого фіналу – Возний, хоча й не без вагань, відмовляється від своїх намірів на користь молодих.
Опера «Наталка Полтавка» є справжньою перлиною української музики, бо яскраво розкриває національний побут, типові характери та традиції завдяки фольклорній основі. Ключові пісні опери (пісня Наталки «Віють вітри…», Возного «Ой, під вишнею…», Петра «Ой, не шуми, луже…» та ін.) вже давно вийшли за межі опери та сприймаються в усіх куточках світу як символи української культури.
Нині творча команда театру адаптувала цю постановку для умов нашої безпечної сцени Loft Stage.
Дія I
Веселиться народ в купальські свята. Журиться тільки бідна дівчина Наталка, дочка Терпелихи. Чекає вона коханого Петра, який пішов з села, і звісток від нього давно вже немає. Возний Тетерваковський з властивою йому кумедною пишномовністю залицяється до Наталки. Даремно вона намагається довести несподіваному нареченому, що вони не пара. Возний вирішує доручити справу свого сватання хитрому Макогоненку, про якого говорять: «Чорт не зможе, пошли Макогоненка, зараз докаже».
Дія II
Знесилена злиднями, Терпелиха докоряє дочці за те, що та перебирає женихами, чекаючи свого Петра, якого, може, і в живих немає. Виборний Макогоненко приходить і радить віддати Наталку за возного, щоб позбутися бідності. Наталка в розпачі. Вона не може довести матері, що шлюб з возним принесе тільки горе. Настирливими благаннями Терпелиха вириває у Наталки згоду на шлюб.
Дія III
Далекий родич Терпелихи Микола раптом зустрічається з Петром, який повернувся в рідне село. У короткій розмові з’ясовується, що в їхній бідняцькій долі багато спільного, і вони стають друзями. З хати Терпелихи виходять виборний і возний, сватання якого вдалося. Петро стає свідком розмови Наталки та Миколи, з якої ясно: дівчина любить тільки свого Петра і йде за возного не за своєю волею. Але радість Наталки і Петра передчасна. Возний наполягає на своїх правах і загрожує Терпелисі судом і в’язницею. Разом з виборним він жене Петра з села. Петро готовий поступитися, аби не завдати клопоту. Він навіть віддає Наталці всі зароблені гроші, щоб возний не міг докорити її бідністю. Возний, відчуваючи ненависть Наталки і селян до себе, змушений відмовитися від шлюбу. Хоч і пізно, але він розуміє, що силою не будеш милим. Дівчата і хлопці вітають молодих – Наталку і Петра, веселяться, танцюють …
