Концерт симфонічно-хорової музики
Концерт
Ода стійкості
До Дня пам’яті загиблих захисників України
1 год. 10 хв.
- Про виставу
- Постановники
- Дійові особи та виконавці
У День пам’яті захисників України, 29 серпня 2026 року, на сцені Харківської опери відбудеться концерт-подія національного масштабу – «Ода стійкості»: три світові прем’єри сучасної української симфонічної музики, народженої у роки повномасштабної війни.
Кантата Єлизавети Волошиної «24 Лютого» – п’ятичастинний хоровий цикл на тексти Ліни Костенко, Сергія Жадана та інших – відтворює колективну пам’ять про перший день вторгнення: від вибуху до надії. Інвенція Руслана Каширцева «Київська Русь – Україна», написана в Харкові під обстрілами 2022 року, поєднує поліфонію та народну інтонацію у монументальному образі двох часів України – великої держави-предка і вільної України майбутнього. Вокально-симфонічна поема Влада Солодовникова «Сім струн» – дев’ятиактне переосмислення поезії Лесі Українки – у новій редакції 2026 року отримала пролог та епілог, що обрамляють цикл за принципом бахівської прелюдії та фуги.
Усі три твори об’єднує одне: це музика, написана сьогодні, про сьогодні, для тих, хто живе і бореться.
І. Єлизавета Волошина — Кантата «24 Лютого» для мішаного хору та симфонічного оркестру
Створена на початку 2023 року, кантата «24 Лютого» — це колективна пам’ять українців про перший день повномасштабного вторгнення. П’ять частин твору утворюють наскрізний сюжет, де кожен образ — впізнаваний і особистий.
«Вибух» відкриває цикл зіткненням сил зла та добра. «Солдатське взуття» — це образ захисників, які з перших годин стали на оборону країни. «Покинути все» передає тривогу і розпач людей, змушених залишити домівки, можливо — назавжди. «Потяг зі сходу» поєднує дві реальності: гуркіт евакуації та сон, що дає мить забуття. Фінал «Рана» зводить воєдино рішучість боротися і невгасиме бажання повернутися додому — в мир.
Епілогом твору слугують рядки Ліни Костенко: «Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі».
Лібрето кантати складено з поезій Ліни Костенко, Сергія Жадана, Артема Полежаки, Наталі Мілевської, Костя Москальця та фрагментів промов. Серед композиційних прийомів — зашифровані у ритмічних формулах слова абеткою Морзе: «війна», «war», «спецоперация».
ІІ. Руслан Каширцев — «Київська Русь — Україна» інвенція для великого симфонічного оркестру та органу
Твір написаний у Харкові з березня по жовтень 2022 року — в місті, що перебувало під масованими ударами російських військ. Поліфонічна музика з інтонаціями української народної пісні стала відповіддю композитора на реальність війни — через образ незнищенної єдності народу та його волі до боротьби.
В основі твору — два часові виміри України: Київська Русь як могутня держава-предок і вільна європейська Україна майбутнього, що є сьогодні головною мрією кожного українця. Форма синтетична: сонатна структура поєднана з подвійною фугою. Жанр автор визначив як «інвенцію» — термін епохи бароко, що означає «винахід», — підкресливши унікальність і авторську незалежність свого рішення.
У 2024 році твір був представлений на фестивалі Баварської опери у Мюнхені у версії для фортепіано в чотири руки — у виконанні дуету Ігоря Седюка та Олега Копелюка. 29 серпня 2026 року відбудеться світова прем’єра повної оркестрової версії з органом.
ІІІ. Влад Солодовников — «Сім струн» вокально-симфонічна поема в 9 актах за мотивами творів Лесі Українки. Редакція 2026 року
«Сім струн» — масштабний вокально-симфонічний цикл, що є сучасним романтичним переосмисленням поетичного світу Лесі Українки. Дев’ять актів поеми відповідають семи ступеням музичного звукоряду — до, ре, мі, фа, соль, ля, сі — кожен із яких є самостійним оркестрово-хоровим полотном із власним образом, драматургією та характером.
У редакції 2026 року цикл отримав новий Пролог та Епілог — хорові вокалізи без тексту, що виконують роль своєрідного акустичного простору, обрамляючи поему за принципом прелюдії та фуги. Це не лише композиційне, а й концептуальне рішення: новий початок і нове завершення змінюють внутрішню перспективу всього твору, перетворюючи його на єдину драматичну арку.
Музична мова поеми є полістилістичною. У творі поєднуються традиції української хорової культури, романтична симфонічна драматургія, сучасний український академічний стиль та впливи німецької композиторської школи. Поряд із масштабними оркестровими кульмінаціями звучать камерні епізоди, а тональна основа природно співіснує із сучасними гармонічними засобами.
Для автора «Сім струн» — це не лише музичне прочитання Лесі Українки, а розмова із сучасною Україною. У час війни її поезія відкривається по-новому: як свідчення незламності, внутрішньої свободи та духовної гідності. Композитор не прагне ілюструвати історичні події, натомість говорить про те, що залишається незмінним у будь-яку епоху — людську здатність любити, чинити опір відчаю й зберігати світло навіть у найтемніші часи.