Жорж Бізез>
Опера на II дії
Мішель Карре та Ежен Кормон
22/05/2026
1 год. 40 хв.
- Про виставу
- Постановники
- Дійові особи та виконавці
- Фотогалерея
- Новини
Чи може клятва виявитися сильнішою за кохання? І що залишається, коли вибір уже зроблено? Опера «Шукачі перлів» Жоржа Бізе розкриває перед глядачем романтичну історію, у якій почуття і обов’язок вступають у неминучий конфлікт. У світі, де кожне слово має вагу присяги, а кожен погляд здатен зруйнувати долю, дружба і кохання вже не можуть існувати поруч без втрат.
Режисер-постановник Армен Калоян вибудовує виставу як простір внутрішньої напруги, де герої опиняються віч-на-віч зі своїми рішеннями. Художник-постановник Максим Розенфельд створює метафоричний сценічний світ, у якому краса співіснує із загрозою, а світло лише підкреслює глибину темряви.
Особливого значення у цій постановці набуває хор – не просто тло чи голос громади, а жива стихія суспільства. Ще мить тому доброзичливі й життєрадісні люди перетворюються на безжальний натовп, осліплений релігійним фанатизмом. Тут вівтар здатен за одну мить стати ешафотом, а людський страх – винести свій вирок швидше за суд і совість.
Справжнім центром цієї історії стає Зурга. Саме він у цій версії постає головним героєм опери – людиною, яка бере на себе відповідальність за все: за народ, за віру, за власні рішення, ревнощі й помилки. У його постаті поєднуються сила і благородство, милосердя і справедливість, любов і здатність до жертовності. І саме ця відповідальність зрештою стає його трагедією.
Це історія не про далекий острів, а про вибір, який завжди має ціну. І коли пролунає останній акорд, відповідь уже буде неможливо змінити.
Дія I
На узбережжі збирається плем’я. Шукачі перлів сплітаються у ритуальному танці, який має забезпечити їм вдале полювання. Але перш ніж почати лови, їм необхідно обрати вождя. Всі вказують на Зургу: адже він користується найбільшою повагою. Чоловік погоджується; проте вимагає від племені повної покори. На березі з’являється мисливець. Зурга упізнає друга своєї юності Надіра. Колись, допоки їм не зустрілася прекрасна Лейла, вони були нерозлучні. Обидва покохали дівчину і, щоб не стати ворогами, дали клятву не шукати її прихильності. Залишивши рідні місця, Надір тривалий час мандрував світом. Усі захоплені його розповіддю про побачене. Зурга, впевнившись, що друг дотримався клятви, пропонує забути минуле та запрошує Надіра взяти участь у пошуку перлів.
Тим часом до берега підпливає човен. В ньому – жриця, яку старійшини племені привезли з далеких країв. Щоб захистити плем’я від злих духів під час ловів, вона має забути про земні радощі та кохання. Дівчина присягається у цьому, але в ту ж мить впізнає Надіра, якого покохала кілька років тому. Схвильований і Надір: він почув ніжний голос своєї обраниці. Плем’я прямує на лови.
Ніч. На сьогодні роботу закінчено. Біля священного місця верховний жрець Нурабад нагадує Лейлі про обітницю. Жриця запевняє Нурабада, що вміє тримати клятву. Дівчина згадує випадок, який стався з нею в дитинстві. Вона сховала втікача, за яким гналися його вороги, і хоча лиходії погрожували дівчинці смертю, не видала його. На знак подяки врятований чоловік віддав їй коштовне намисто, яке Лейла зберігає.
Коли Нурабад іде, Лейла розуміє, що не може забути Надіра. Закоханий юнак несподівано з’являється перед нею. Разом із щастям, дівчину охоплює страх: якщо хтось дізнається про побачення, на них чекає жахлива смерть. Почуття перемагають. Лейла і Надір присягаються у вічному коханні та домовляються про нову зустріч. Та Надір не встигає піти: розгніваний Нурабад скликає народ, який вимагає покарати зрадників. Бажаючи допомогти другові та його коханій, Зурга наказує відпустити їх. Але коли Нурабад зриває з дівчини покривало, Зурга упізнає Лейлу і наказує стратити обох на світанку.
Дія II
Даремно намагається Зурга заснути – його терзають докори сумління. Адже насправді він не бажає смерті Надіра та Лейли. До нього приводять Лейлу, яка просить лише врятувати Надіра, якого щиро кохає. Ревнощі знову охоплюють Зургу: він не може пробачити, що Лейла віддала перевагу Надірові. Лейла готова до смерті, але просить виконати її останнє бажання – передати матері коштовне намисто. Зурга із жахом упізнає ту саму прикрасу, яку він подарував колись дівчинці, що врятувала його.
Збуджене плем’я чекає на страту. Зурга повідомляє, що розгнівані боги наслали вогонь на їх селище. Люди поспішають рятувати дітей та майно, забувши про злочинців. Один лише Нурабад, якому поведінка Зурги здається підозрілою, ховається неподалік. Зурга звільняє закоханих та зізнається: це він підпалив намети у селищі, аби допомогти Надірові та віддячити Лейлі за врятоване життя. Закохані дякують йому і тікають. Нурабад скликає народ, розлючені вояки племені оточують вождя, який із гордо піднятою головою іде назустріч смерті.