Віталій Губаренко
Лірико-комічна опера на II дії
Марина Черкашина-Губаренко за п’єсою Григорія Квітки-Основ’яненка «Шельменко-денщик»
Виконується українською мовою
30/06/2018
2 год.
- Про виставу
- Постановники
- Дійові особи та виконавці
- Фотогалерея
«Сват мимоволі» – комічна опера за п’єсою Григорія Квітки-Основ’яненка «Шельменко-денщик». Композитор – класик української музики ХХ ст. Віталій Губаренко, лібретист – його дружина та муза, відомий музикознавець Марина Черкашина. Створена трьома видатними харків’янами, ця опера посіла гідне місце в репертуарі нашого театру, де вперше була поставлена ще 1985 року.
Сюжет «Свата мимоволі» просякнутий гумором і є цілком традиційним (хитромудрий денщик Шельменко плете інтригу, намагаючись поєднати закохану пару). А музика, більш складна й авангардна за звучанням, є сучасним поглядом на естетику позаминулого сторіччя. За прикладом композитора, стилізацією як головним художнім прийомом користується вся молода команда проєкту. Вистава є цікавою для поціновувачів дотепних комедій, шанувальників сучасної академічної музики та всіх, хто бажає поринути в атмосферу XIX століття, або насолодитися свіжими постановними концепціями.
Дія I
У садибі Шпаків готуються до приїзду гостей. Кирило Петрович і його дружина Фенна Степанівна стурбовані, чи стане до вподоби їх донька Пазінька поміщику Опецьковському або її знову доведеться оберігати від залицянь капітана Скворцова. Сімейний спокій Шпаків порушує дехто Тпрунькевич, який неналежним чином відгукнувся про благородне прізвище Шпаків, і тим порушив їх гідність.
Денщик капітана Скворцова Шельменко, кмітливий і вправний, тільки прикидається дурнуватим. Він виступає посередником між Скворцовим і донькою Шпаків. Закохані збираються таємно обвінчатися, але у найвідповідальніший момент з’являється розгніваний Шпак. Хитрий Шельменко удає, що готовий допомогти йому позбавитися огидного капітана. Шпак просить помститися ще й напаснику Тпрунькевичу.
Дія II
Приїжджають гості, родина Опецьковських та їх родич Лопуцьковський, який прохає руки і серця Пазіньки. Однак дівчина не дає згоди бідному на розум нареченому. Серце її віддане Скворцову.
Прибігає Фенна Степанівна, схвильована надзвичайною пригодою – капітан Скворцов залицявся до неї і пропонував втекти. І хоча зрозуміло, що, закоханий у доньку, Скворцов переплутав її з матір’ю, Шпак, щоб припинити залицяння капітана, негайно оголошує, що видає Пазіньку за Лопуцьковського.
Скворцов у відчаї від цієї звістки. Щоб перешкодити весіллю, він доручає Шельменку влаштувати ще одну зустріч з Пазінькою і готуватись до втечі. Але хитрун нічого не збирається робити, розуміючи, що у будь-якому випадку він залишиться винним або перед Скворцовим, або перед Шпаком. Однак Пазінька і сама прямує назустріч Скворцову разом із вразливою Евжені, котра із захопленням погоджується на цю романтичну пригоду.
В найвідповідальнішу хвилину з’являється Шпак, якого Шельменко знову обдурює. Він оголошує, що Скворцов викрав доньку негідника Тпрунькевича, і тим притупляє пильність Шпака. А коли щасливі молоді – Пазінька та Скворцов – приїжджають після вінчання, Шпакові залишається лише пробачити їх. Тим більше, що, як вірно помічає Шельменко, Шпак і Скворець – один і той же птах.
