Трубадур

Дія відбувається в Біскайській затоці та Арагоні (Іспанія) на початку XV століття

Ніч. Біля родового замку ді Луна начальник варти Феррандо розповідає охоронцям про події, які відбулись у графській родині п’ятнадцять років тому. У старого графа було двоє синів. Одного разу біля колиски молодшого побачили непрошену гостю – стару циганку – та вигнали її геть. З того часу немовля почало чахнути. Граф, запідозривши, що у цьому винна циганка, звелів спалити жінку на вогнищі. Вирок було виконано. Але донька старої, Азучена, викрала немовля – так вона помстилася графові за страту матері. Молода циганка зникла. А на попелищі було знайдено дитячі кістки. Проте старий граф не захотів вірити у загибель молодшого сина та заповідав старшому розшукати брата. Феррандо додає, що привід спаленої циганки з’являється біля замку. Марновірних слухачів охоплює несамовитий жах.

Леонора розповідає повірниці Інес про своє кохання до трубадура, якого вона уперше побачила переможцем на лицарському турнірі. Потім трубадур знайшов її у цьому палаці. Тепер закохана Леонора чекає його знову. Однак першим з’являється граф ді Луна, який теж мріє про її любов. Почувши пісню Манріко, він спочатку не впізнає у трубадурі давнього ворога. Ревнощі ді Луна розпалює Леонора, яка у темряві приймає графа за Манріко та кидається у його обійми. Але, зрозумівши помилку, припадає до коханого. Тепер дуелі уникнути неможливо, і старі суперники оголюють зброю…

У циганському таборі, хоч до ранку й далеко, працюють, співають, готуються зустріти новий день. Манріко, який ще не цілком одужав від поранення, слухає сповідь Азучени. Це саме та циганка, матір якої покарав граф ді Луна. Як виявилося, після страти старої циганки осліплена горем Азучена через страшну помилку кинула у вогнище, що догорало, власну дитину. І коли це трапилося, не захотіла позбавляти життя ще одного малюка, вигодувала його як сина. Манріко приголомшений звісткою, що насправді він є прийомним, а не рідним сином Азучени і братом свого запеклого ворога. Не менше хвилює його звістка про те, що Леонора вирішила стати черницею. Адже їй переказали, що Манріко загинув від поранень на дуелі з графом ді Луна. Трубадур рушає у путь, аби визволити Леонору та відновити справедливість.

Граф ді Луна з охороною таємно проникає до монастиря, де Леонора у супроводі вірної Інес готується прийняти чернецтво. Для неї світ не існує з того часу, як прийшла звістка про загибель Манріко. Ді Луна пропонує Леонорі інший вихід – одруження з ним. Але саме цієї миті у монастирі з’являється загін на чолі з Манріко, шляхетний гнів та військова міць якого примушують суперника відступити. Щастя закоханих безмежне, проте боротьбу не закінчено.

У військовому таборі біля замку Кастеллор солдати графа ді Луна готуються до атаки. Ді Луна прагне перемоги насамперед тому, що нагородою йому буде Леонора, хоча зараз вона у руках ненависного Манріко.

Військові приводять до графа циганку, яка удає, що заблукала поблизу табору. Жінка благає відпустити її, але Феррандо несподівано впізнає у ній ту злодійку, що викрала колись молодшого брата ді Луна. Тепер на циганку чекає неминуча смерть.

Напередодні бою з військом ді Луна Манріко та Леонора готові побратися. Ця щаслива мить надасть трубадурові ще більше сил та впевненості у його перемозі.

Раптово вірний Руїс приносить погану звістку – для страти Азучени вже розпалено вогнище. Вона чекає на допомогу. Не гаючи часу, Манріко зі своїми прихильниками вступає в бій.

Військо Манріко зазнало тяжкої поразки, а сам він потрапив у полон, і тепер разом з Азученою знаходиться у в’язниці. Леонора залишилася вільною, але її розшукує ді Луна. Жінка намагається пробудити у графа милосердя, але марно. І трубадура, і циганку буде страчено цього ж ранку.

Тоді Леонора вирішує зберегти життя Манріко ціною власного життя. Вона обіцяє віддатися ненависному ді Луна, але приймає повільнодійну отруту. Граф дозволяє їй останнє побачення з Манріко, радіючи перемозі над гордовитою жінкою.

У в’язниці знівечена Азучена – її переслідують передсмертні марення. Манріко намагається заспокоїти матір. Циганка засинає. У цей час до в’язниці приходить Леонора. Вона вважає, що здобула для коханого волю, але Манріко здогадується, якою ціною це могло статися. У такий спосіб покинути в’язницю він не погодиться ніколи. Переконати Манріко Леонора вже не може – отрута підступила до її серця.

Побачивши мертву Леонору на руках заклятого ворога, ді Луна наказує варті негайно стратити трубадура, винуватця усіх його поразок та невдач. Циганка приходить до тями та, коли бачить, що сталося з її сином, промовляє останні в житті слова: «Ти вбив рідного брата!»