Хартеде20

Крізь театральну сцену ми потрапляємо в простори Майка Йогансена, Михайля Семенка, Миколи Хвильового, Валентини Чистякової, Леся Курбаса.

Спостерігаємо, як їхні контексти перетворюються і співіснують з нашим сьогодні, як вони творять, грають в більярд, дискутують, полюють, маніфестують життя і переживають тихий сум в передчутті катастрофи. А поки ми здійснюємо свою театрально-дослідницьку експедицію у тодішні 20-ті, за нами наглядає йогансенів зелений заєць. Він пильно слідкує, чи не надто ми стали серйозні, чи здатні до руйнування шанованих традицій, зухвалої гри й химерних перетворень. Бо доки ще життя наші круглі як м’яч і наповнені сліпучістю днів – живемо їх назустріч рішучому завтра».

У виставі ламається звична нам природа часу та зливаються два періоди харківського театрального життя. Акторка «Нафти» питає у Курбаса чи правда, що він стріляв собі в серце — на цій сцені два зовсім різних покоління пізнають себе одне у одному.