Карміна Бурана

На одній частини сцени – корида. В ній жінки в образі биків вступають у поєдинок з тореадорами. На іншому боці гламурні «овечки» в модних шубках насолоджуються спілкуванням з пастушками, як у безневинній пасторалі.

У один з «раундів» бою з тореадорами зброя випадково потрапляє на сторону мирних овечок. І тепер вже незрозуміло, хто жертва, хто нападник, кого звинувачувати, а кого рятувати. Ситуація виходить з під контролю. Колеса, що символізують невблаганний перебіг часу, готові змісти усе на своєму шляху. Але в цей час з’являється Фортуна. Що вона обіцяє сучасному світові – прекрасне майбутнє чи темряву й безодню? Відповідь знаходиться у серці кожного мешканця нашої планети.

На поклоніння Фортуні йдуть усі стражденні. Серед них Бурлака, Король з Нареченою. Фортуна міняє долями Короля і Бурлаку. Наречена і Король нескінченно самотні у світі весняних томлінь любові, де бог сонця Феб і богиня природи Флора будять в людській душі радість Кохання. Коли благородному Королю вручають травневе дерево – символ Надії і Родючості, підступний Бурлака вбиває його. Обидва опиняються в підземному царстві – судилищі, де чаша терезів поперемінно схиляється то до Добра то до Зла. Це залежить і від доброго Янгола і від лукавого Біса в жіночому втіленні. Нарешті, Фортуна знову повертає героям колишній вигляд.

Двір кохання. Райський сад, де Наречена чекає на Короля. В очікуванні коханого вона проходить вишукані й химерні ритуали. Коли король вже готовий з нею побратися, Фортуна знову повертається до своїх витівок, щоб випробувати на вірність Короля і Наречену. З’єднання закоханих неминуче. Усі навкруги радіють. Але Фортуна знову запускає рух колеса, де люди рівні перед його невблаганним бігом. Хто ж переможе в цьому фатальному круговороті?..